Важке
життя не вбитого ведмедя
Клишоногих у
Карпатах дедалі менше, тож віднедавна є заборона полювати на цих звірів... Того дня випадкові прохожі стали свідками цікавої придибенції: двоє молодих чоловіків вели на мотузку ведмежа, яке сумирно чалапало припорошеними снігом центральними вулицями міста. Люди зупинялися, з цікавістю розглядали клишоногого і вголос розмірковували, з яких таких країв привезли цього рідкісного звіра. Сумні реалі! життя: побачити ведмедя на Прикарпатті можна хіба тоді, коли до міста приїздить мандрівний звіринець.»
Зрештою, зустріти ведмедя у горах і раніше таланило, якщо так можна сказати, не дуже часто. Ведмідь — тварина обережна. Він провадить прихований спосіб життя, на полювання здебільшого виходить вночі й взагалі старається не потрапляти на очі людині.
ВЕДМЕДЯ ВИДНО ПО СЛІДАХ
Присутність ведмедя виказують залишені ним сліди, помітні на лісових дорогах після дощу чи на замулених берегах водойм. А ще — подряпини від його пазурястих лап на смереках, якими він позначає межі своєї території. Такі "прикордонні стовпи" стоять на лісових стежках, біля доріг.
При добуванні їжі ведмідь також виявляє себе. Про те, що десь тут він трапезував, свідчать розриті мурашники і гнізда земляних ос, розбита і перевернута колода, зігнуті молоді осики з обкусаними листками, обламані гілки горобини, потоптаний малинник, розкопані нори мишей та інших дрібних гризунів. Цікаво, що ведмеді усвідомлюють, що залишені ними сліди помітні, тому стараються їх всіляко приховати. Наприклад, коли ведмедеві трапиться повалене дерево, він обов'язково вилізе на стовбур, пройде ним до кінця, а потім зіскочить на землю.
Вайлуватого ведмедя важко уявити хитрим чи підступним. Хоча природознавцям відомі випадки, коли ця тварина імітувала крики лося, щоб привабити його ближче до облаштованої засідки. Але переважно цей найбільший у наших лісах хижак обходиться без таких витівок, досягаючи свого грубою силою, якої цьому богатиреві не позичати. Коли ведмідь полює, він не схожий на незграбу з народних казок. Вслід за здобиччю він ступає нечутно, як кіт, а потім стрімко та спритно кидається на жертву, щоб відразу ударом передньої лапи звалити її з ніг.
ПІДСЛІПКУВАТИЙ ТА ДОПИТЛИВИЙ ЗВІР
Ведмедеві досить одного разу скуштувати сирого м'яса, щоб він став кровожерливим. Саме з такими ведмедями-м'ясоїдами найчастіше мали до діла мешканці гірських сіл у 60-х роках минулого століття. Тоді в Карпатах налічувалося понад тисячу цих тварин — справжніх господарів лісу. За даними професора Костянтина Татаринова, лише у 1963 році у Закарпатській області ведмеді задерли 196 голів великої рогатої худоби, 370 овець та кіз.
Щодо нападів на людей, то агресивність цього звіра дуже перебільшують. Хоча буває, що, зіткнувшись віч-на-віч із людиною, ведмідь не відразу лякається, як личило б дикому звірові. Та в такий спосіб звір не виявляє своє нахабство, він просто засвідчує свій... поганий зір. Ведмідь орієнтується насамперед на запах, тож тільки після того, як занюшить людину, дремене якнайдалі від небезпечного сусідства.
Ведмідь може бути небезпечним, якщо підійти до нього під час поїдання здобичі, а також при дуже близькій зустрічі — тоді він може вдарити зо страху. Уникнути такого лиха неважко. Пересуваючись лісом чи горами, треба подавати хоча б якісь звуки — говорити, наспівувати, свистіти, тріщати сучками. Краще сполохати звіра завчасно.
ОСТАННЄ ПОЛЮВАННЯ ВІДБУЛОСЯ
Нині пастухи дуже зрідка знаходять навіть сліди перебування ведмедя у горах. Ведмедів дедалі менше, тож недаремно їх записали до "Червоної книги України", а недавно заборонили на них полювати. Такий вияв турботи про бурих ведмедів не може не тішити екологів, але, на думку спеціалістів мисливського господарства, навряд чи він дасть бажані наслідки.
"Полювання за ліцензіями ніколи не було визначальним фактором, який впливав на кількість ведмедів у Карпатах, — сказав репортерові "Експресу" мисливствознавець Ярослав Олійник. — Навпаки, єгері у господарствах були зацікавлені в охороні цього звіра, бо він був цінним об'єктом мисливства. А для засліплених жадобою наживи браконьєрів не важливо, який закон вони порушують, добуваючи ведмежу шкуру".
До речі, останнє ліцензійне полювання на ведмедя відбулося ще 1998 року в Осмолодському держлісгоспі. За словами Ярослава Олійника, ліцензію тоді не вдалося використати: мисливці так і не вполювали клишоногого. Зрештою, вполювати бурого донедавна міг собі дозволити не кожен ловець. Насамперед вартість ліцензії — аж 1100 гривень — відбивала охоту здобути такий трофей. Для порівняння, щоб вполювати кабана, треба заплатити лише 20 гривень 40 копійок, а ліцензія на оленя коштує 34 гривні. За останні роки можна порахувати на пальцях усіх тих ведмедів, що згинули від мисливської кулі.
... Щоб почуватися комфортно, ведмедеві потрібен старий ліс, великі площі ягідників і тиша, принаймні, на шлюбний період — у травні — червні. Нічого з цього забезпечити звірові люди наразі не можуть. Вирубання лісів, масовий збір ягід заготівельниками, розбудова туристичних баз у Карпатах — таким є нині життя в горах. Життя, в якому немає місця для ведмедів...