Лисиця у
собачій буді
Драматично-комічний
випадок стався на подвір’ї голови Сколівської районної ради Юрія
Едвардовича Андрушківа, мисливця з 30-річним стажем. Про таке кажуть: і
сміх, і гріх... Початок цієї історії тягнеться ще з минулого року. Тоді на сусідське подвір’я з ближнього лісу кілька разів навідувалася хитрюща лисиця, яка протягом кількох днів спромоглася винести зі стайні 12 курок. Пам’ятаючи про урожайний пожиток, нинішньої весни руда злодійка нагодилася вже на обійстя районного спікера. Але тут її чекала прикра несподіванка: двір сторожувала господарева лайка за кличкою Дон. Занюхавши непрохану гостю, вона кинулася за нею. Лисиця металася туди-сюди, як муха в окропі, і, щоб вберегтися від гострих зубів переслідувача, заскочила у відчинений вольєр, де мешкав мисливський пес. А потім забралася у його... буду. Такої наглості Дон і не сподівався, тому з особливою люттю взявся м’яти боки самозваній “квартирантці”...
Хтозна, чим би закінчився той рейвах, якби не господар, який, зачувши за вікном гармидер, вибіг з хати, відкликав собаку і зачинив ворота вольєра-пастки, в яку потрапила лісова нахаба. Думав спочатку випустити її на волю, а потім вирішив передати її в руки єгерям...
А лисиця і не думала капітулювати. Це стало зрозуміло через кілька годин, коли злодійку в мішку етапували у Сколівське лісництво, у приміщення кузні, щоб згодом переселити у місцевий звіринець. Незважаючи на посилену охорону, хитрунку так і не впильнували. Скориставшись слушним моментом, вона вночі прогризла мішковину, зробила у фундаменті кузні нору і втекла з неволі. А перед тим влаштувала “свято” лісничому, який у цей день справляв день народження - прихопила з його хліва 8 курочок і травмувала півня...
Іван ФАРІОН
Сколівський район
Сколівський район
В «Українській хаті» – в’єтнамські поросята
Київський зоопарк
відкрив літній сезон.Похід до зоопарку – це завжди свято, як би хто не ставився до того, що волелюбних тварин змусили сидіти у клітках. Все залежить від того, якого розміру ця клітка. У Київському зоопарку до відкриття цьогорічного сезону підготували кілька величезних (до 20 м у діаметрі) кліток для птахів різних видів, а чорних гімалайських ведмедів помістили за скло.
- Це дуже великі, небезпечні звірі, - розповідає прес-секретар зоопарку Людмила Коротка. – Тому ми всі дуже хвилювалися, чи не розіб’ють ведмеді свою прозору огорожу. Але вони навіть не намагалися цього зробити. Обнюхали скло, помацали лапами і дали спокій. А от люди досі не пропускають нагоди, щоб перевірити скло на міцність…
Загалом більше клопотів працівникам зоопарку завдають не звірі, а люди. То вони підсунуть тваринам щось неїстівне, то спробують “погладити ведмедика”. Вже цього року такий бурий ведмедик мало не залишив одну жінку без руки. Вона перелізла через першу огорожу і підійшла впритул до клітки. Чомусь не подумала про те, що для хижої тварини її рука видаватиметься набагато апетитнішою, ніж цукерка.
Зрештою, якщо комусь конче кортить погодувати тварин, він може це зробити у спеціальній секції, що називається “Українською хатою”. Там, за сільським тином гуляють… чорні в’єтнамські поросята. Є і звичайні – рожеві, а також кози, вівці, навіть кури. Але найбільшою популярністю користуються саме “в’єтнамці”. Годують їх порізаною капустою і морквою у вафельних стаканчиках, які можна купити по 1 грн. за штуку.
Загалом вхід до найбільшого в Україні “царства тварин” коштує 9 грн. для дорослих і 5 грн. для дітей. На запитання, чому так дорого, Любов Коротка відповіла так:
- Лише утримання пари слонів обходиться зоопарку 50 тисяч доларів щороку. А крім слонів, у зоопарку є ще кілька десятків видів різноманітних птахів і тварин.
Перед клітками з горилами і шимпанзе висить яскрава табличка: “Не підходьте близько до кліток – мавпи можуть кидатися лайном!”. А верблюд запросто може плюнути на того, хто йому не до душі.
- Але усе це дрібниці порівняно з витівками наших відвідувачів, яким часто бракує звичайної культури, - веде далі Любов Коротка. – Коли спостерігаєш за їхніми гримасами збоку, здається, що у клітці сидить не той, хто мав би…
На фото: До милого поросятка так і тягнуться руки.
Фото автора.
Дмитро СИНЯК